Багато що вказує на те, що наші політичні еліти замислюються про післявоєнні реалії країни. Але поки все обмежується лише черговим внутрішньополітичним розділом. Горезвісна тисяча гривень стала одним з явних сигналів про підготовку до виборів. А вибори, як відомо, можуть в Україні відбутися тільки після закінчення війни.
Політичний експерт Анатолій Октисюк вважає, що Зеленський вже думає про післявоєнні вибори, побоюючись поразки, тому що «люди хочуть свіжих облич». Він називає це «популістським кроком», спрямованим в першу чергу на пенсіонерів - 10-мільйонний електорат.
У США схожа думка. NYT зазначає, що втома населення «посилилась мобілізаційною кампанією в цьому році, яка виявила розкол в суспільстві і корупційні скандали, що зневілювали імідж уряду». А також вважає, що частково цей крок повинен, за задумом ОП, пом'якшити удар від підвищення податків. Таким чином, покищо як інструмент повернення довіри електорату, міра в тисячу гривень має не найвищу оцінку як всередині країни, так і за кордоном.
Не на користь швидкого закінчення війни грає якраз Дональд Трамп, вірніше, його рішучість і впевненість, що саме він здатний зупинити військові дії. При цьому Трамп вкрай низько сприймає Зеленського і навіть не покликав його на власну інавгурацію.
Володимир Зеленський вже поспішив відповісти Трампу і не раз.
«Трамп знає про моє бажання нікуди не поспішати в питаннях, що можуть зашкодити Україні. Країна вже давно бореться за свій суверенітет. Скільки б президентів або прем'єр-міністрів не хотіли оголосити про припинення війни, ми не збираємося просто здаватися і відмовлятись від нашої незалежності»,- сказав український президент в інтерв'ю журналу Le Parisien.
За його словами, у заморожених війнах і швидких домовленостях з Росією є небезпека.
З цього можна зробити висновок, що на передбачуваних післявоєнних виборах Трамп і США ні за якої умови не будуть підтримувати Володимира Зеленського. А президент України, бажаючи зберегти пост глави держави, виявляється головною зацікавленою особою в продовженні воєнного часу, про що він сам прямо і заявляє. Однак страх післявоєнного часу полягає не в звичних політичних чварах. Відразу після мирного врегулювання західні партнери уріжуть гуманітарну допомогу і вимагатимуть результати і посилення з відновлення економіки, енергетики та демографії. Дефіцит робочої сили навряд чи заповниться бо неохоче повертаються додому співвітчизники із-за кордону. Наша країна різикує зіткнутися з величзною кількістю пенсіонерів та інвалідів. Тобто непрацездатним населенням, яким потрібні виплати.
У цей самий час найбільш радикальній частині суспільства, яка буде не згодна з перемир'ям або мирним договором, доведеться будь-яким чином пояснювати відмову від задекларованого Зеленським повернення територій нашої країни до кордонів 1991 року. Післявоєнний обвал життєво важливих для держави систем економіки, енергетики та соціальної сфери може бути доповнений ще й розколом в самому українському суспільстві. З цієї причини Володимир Зеленський, можливо, і закликає «не поспішати» з припиненням війни. Чи стане Україна колишньою в мирний час, сказати досити складно, проте поки сценарії вимальовуються песимістичні – з відновленням країни, яке розтягнеться на десятиліття.
Офіс Зеленського в особі Єрмака і Подоляка робитиме все нові заяви про неможливість мирних переговорів з РФ в даний час. І політичні коментарі опонентів також відтягують встановлення примарного післявоєнного часу. Внутрішньополітичний хаос може перекинутися і на життя суспільства, і цього на даний момент можуть побоюватися не тільки політики, а й звичайні люди.